Російським «силовикам дозволили робити з українськими військовополоненими все, обмежується лише фантазією», – стверджує юристка правозахисного центру «Меморіал» Наталія Морозова. «Меморіал» опублікував доповідь «Україна: воєнні злочини російських агресорів». Перша частина доповіді присвячена фільтраційній системі на окупованих територіях. Друга – обстрілам та ударам по населених пунктах України, а третя – становищу українських військовополонених та цивільних заручників.
Телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее время», створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, розпитала про зібрані докази щодо того, як поводяться із українцями в російському полоні.
Українських полонених утримують у 280 місцях позбавлення волі – колоніях, слідчих ізоляторах та тюрмах, розташованих як на території Росії, так і в окупованих містах України. Це дані правозахисної ініціативи «Трибунал для Путіна».
В основу доповіді про систему тортур, нелюдського поводження та приниження, які піддаються українські військополонені та цивільні бранці лягли свідчення звільнених із полону під час обмінів.
Згідно з дослідженням, у СІЗО-2 міста Ряжська Рязанської області на кожному поверсі були кімнати для тортур, де з полонених вибивали зізнання. У цих кімнатах застосовувалися пластикові кийки, електрошокери, використовувалися голки, які заганяли під нігті, пакети для удушення та ємності з водою, куди опускали голову допитуваного, аж поки він не починав задихатися.
Як розповів «Меморіалу» колишній полонений, за 2,5 місяця він був у цій кімнаті 35 разів. За його словами, тих, хто зізнавався у скоєнні злочинів, із СІЗО у Ряжську вивозили до колонії в окупованій Макіївці.
Двоє колишніх військових 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ, які обороняли «Азовсталь» та меткомбінат імені Ілліча у Маріуполі, розповіли про умови утримання в ІК-120 в окупованій Оленівці. За їхніми словами, у вікнах будівлі колонії не було скла, натомість вони були затягнуті пластиковою плівкою, у туалеті вирвані унітази, там не було ні води, ні опалення. Полоненим не вистачало місць для сну, спершу вони спали на бетонній підлозі без матраців. На сніданок їм давали шматок хліба та гарячу воду. На прийом їжі відводили дві-три хвилини. На допитах військовим ламали пальці, били та вимагали зізнань у злочинах.
Таке ж твориться і в інших 9-ти російських колоніях, інформацію про які отримали правозахисники, каже співголова «Меморіалу» Наталія Морозова.
– У доповіді описуються нестерпні умови в десяти російських тюрмах та колоніях. Така ситуація лише там?
– Ми думаємо, що ні. На жаль, дуже мало даних. І все, що ми можемо отримати, ми дізнаємося від військових, яких обміняли.
Найжахливіша, за нашими описами, це колонія № 10 у Мордовії, знаменита «десятка».
Окрім нас, Харківська правозахисна група подала скаргу за статтею 15 Римського статуту до МКС на умови утримання в цій колонії.
Те, що ми чуємо зараз від українських військовополонених, переходить усі межі.
Таке враження, що російським силовикам дозволили робити з українськими військовими все, що завгодно. Реально все. Обмежується лише фантазією силовиків, які працюють наглядачами в цих тюрмах. У кожній колонії відбуваються найстрашніші тортури.
– Про тортури в російських колоніях було відомо задовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Чи можна сказати, що до українських військових все ж таки «особливе ставлення»?
– На жаль, так.
Не в усіх колоніях, де утримуються українці, їх жахливо катують, але те, що ми чули про колонії, про які ми написали, там справді абсолютно жахливі умови утримання та жахливі тортури.
Зокрема, полонених змушують з ранку до вечора стояти не рухаючись, навіть не переступаючи з ноги на ногу. І якщо людина просто трохи переміститься з ноги на ногу, всіх страшенно б'ють.
Так вони стоять годинами з дуже невеликою перервою на прийом їжі. Після цього, звичайно, у всіх людей проблеми з ногами – виразки, варикоз, аж до гангрени. На них нацьковують собак.
Про побиття, про тортури струмом я вже не кажу. Це, на жаль, є на кожній сторінці нашої доповіді.
Ми фіксували тортури в Чечні, а потім ми фіксували, як ці практики поширюються по всій Росії.
І треба розуміти, що працівники колоній відчують смак до цих тортур, а далі це пошириться по всій Росії.
– У вас у доповіді є приклад, як у СІЗО Таганрога полонених змушували співати «Катюшу». Це спроба ідеологічного перевиховання чи знущання заради знущання?
– Це не лише у цій колонії, це практично скрізь.
Змушують співати «Катюшу», російські пісні, гімн змушують вчити всюди, змушують вчити якісь патріотичні вірші. Потім їх перевіряють. Якщо людина збивається, її тут же б'ють, і б'ють усю камеру.
За те, що хтось не вивчив гімн Росії – колективна відповідальність. І судячи з того, що це справді масово, то це спроба ідеологічного перевиховання.
У Херсоні ми опитували людей, які пережили окупацію, пережили тортури «на підвалах».
Там їх у рідкісних випадках змушували співати гімн, але їх увесь час змушували відмовлятися від «нацизму», змушували зізнаватися, що вони були «бандерівцями», били за те, що вони підтримують Україну, свою країну як державу.
У нас у доповіді є приклад, що людину побили, вибили око лише за те, що у неї в гаманці знайшли знижкову картку з українського супермаркету, яка була у кольорах прапора України.
Російська пропаганда працює на цих силовиків, на їхні незміцнілі мізки, вони справді вважають, що в Україні «фашисти», які підтримують «фашистську українську державу», а вони такими способами намагаються їх перевиховати.
Your browser doesn’t support HTML5
30 місяців у полоні РФ: війна, тортури, блог та книга про полон. Історія експолоненого військового
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Підвісили за ноги і били молотком з літерою Z». Морпіх про пережите в СІЗО Таганрога під час полону ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Різали вуха, а потім сказали: «Йди, ти здохнеш від зараження крові». Від полону до створення центру реабілітації ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Картопляне лушпиння та сім зернят перлової каші. Про 3,5 роки полону мера Херсона Миколаєнка